Телевизор + ребенок = ?

Интересная статья про влияние телевизора на маленького ребенка.
Советую почитать, хотя бы вскользь.

Выдержки из статьи с моими комментариями:
- Чи витісняє перегляд телебачення з життя дитини інші заняття, наприклад, гру на свіжому повітрі?

- У віці від півроку до трьох – ні. У віці від чотирьох до шести, коли діти стають більш рухливими та незалежними, це можливо. Діти цієї вікової групи, які надмірно захоплюються телебаченням, щодня присвячують на півгодини менше іграм на вулиці і на вісім хвилин менше – читанню, аніж ті, які байдужі до телевізора.

Эту зависимость от телевизора в возрасте от 4рех я вижу по детям знакомых и родственников. Прибегая из школы домой, девочка-соседка первоклассница сразу включает свои любимые сериалы. У детей постарше, 8-9 лет, особенно мальчиков - зависимость от компьютерных игр, даже на Днех Рождениях родственников они играют в игры на КПК. Не вижу в этом ничего хорошего. Да, согласна, эта одна из форм досуга детей, но только одна, а не единственная и постоянная.

«Педіатри повинні застерігати батьків, аби ті не дозволяли дітям до двох років дивитись телевізор. Попри те, що деякі телепрограми позиціонуються як такі, що адресовані цій віковій групі, дослідження раннього розвитку мозку свідчать про те, що немовлята та малюки мають критичну потребу в прямій взаємодії з батьками та іншими дорослими (наприклад, вихователями) для здорового розвитку мозку та вироблення відповідних соціальних, емоційних та когнітивних навичок. Отже, допуск таких маленьких дітей до телевізійних програм не рекомендується»

Тут наверно имеются в виду развивающие детские программы. Многие мои знакомые мамы показываю такие программы, развивающие мультики. Считаю, что они имеют право на жизнь, но тоже в умеренных количествах.

Я пару раз включала Даше программки с развивающими песенками, играми, в которых нужно повторять за воспитателем, надеясь, что мы вместе будем танцевать. Ребенку видео очень понравилось, но, к моему сожалению, она не стала ничего повторять. Она стояла как вкопанная, и загипнотизировано смотрела на экран. И так происходит каждый раз, когда она смотрит телевизор. Если честно, мне это не нравится, видеть ее такой я не привыкла.

Інше дослідження виявило, що періоди концентрації уваги у дітей в квартирах із постійною фоновою роботою телевізора є відносно коротшими, а спілкування між батьками й дітьми відбувається рідше в присутності «голубого екрану».

Тут ничего не могу сказать из своего опыта, только чувствую, что ребенок просто привыкает к этому постоянному фону, и поэтому без него не может в дальнейшем.

Насчет телевизора и мультиков каждый родитель делает для себя вывод. 

Мое мнение таково - що забагато,то нездраво.